ГАЛИНА ТКАЧУК: "Мене заворожувала ідея, що можна здизайнувати свято самостійно"

Фото: Анна Третяк

 

 

 

Галина Ткачук – письменниця, літературознавець, івент-менеджер БараБука. Викладає рідну мову, літературу та основи літературної творчості для молодших школярів альтернативної школи. Вигадує і записує історії відтоді, як себе пам’ятає. Зізналась, що заздрить (звичайно, по-доброму) сучасним дітям, до яких приходить Святий Миколай, а не Дід Мороз. У дитинстві разом із друзями вдавалась до різних експериментів, щоб підтвердити або спростувати існування Діда Мороза. Свого часу мала власне виробництво конфеті. Вірить у глибокий вимір Нового року, здатність людей самооновлюватися, ставати добрішими й робити цей світ більш дружнім і книгодрузячним. 

Фото з архіву Галини Ткачук

Найважливішим був Новий рік

У 90-х роках основним був Новий рік. Різдво – нібито повторення Нового року, але з 12 стравами. Пізніше Різдво стало дуже важливим, багато традицій згадалися. Але у молодшому шкільному віці ми справді чекали дива саме на Новий рік, до нас вночі таємно приходив Дід Мороз. По-білому заздрю сучасним дітям, до яких Миколай приходить.

Центральна бібліотека ім.Т.Г.Шевченка для дітей м.Києва

 

 

 

Існує Дід Мороз чи ні?

 Коли я була у молодшій школі, половина дітей у нашому класі вважала, що Діда Мороза немає, а інша половина – навпаки, що він є. Тому святкування Нового року відбувалося у певних сумнівах. Дуже хотілося знайти підтвердження або першому твердженню або другому. І так з’явились способи експериментального доведення. Пам’ятаю, один наш друг вигадав експеримент. У листі попросив Діда Мороза покласти подарунок у конкретну спортивну сумку біля ялинки. Тридцять першого грудня цей хлопчик навколо зазначеної сумки зробив пастку з порожніх консервних бляшанок. А біля входу до своєї кімнати натягнув при підлозі нитку. Якщо Дід Мороз із вікна прийде, то все гаразд, а якщо з дверей, то він перечепиться! Другий етап ідентифікації: коли хтось кластиме щось у сумку – усі ті десять бляшанок упадуть – і дитина у кімнаті прокинеться. Цей експеримент довів, що Дід Мороз таки існує, бо ніхто не перечепився. Бляшанки були охайно відрізані, віднесені у сміття, подаруночки гарненько лежали у сумці (усміхається).

Центральна бібліотека ім.Т.Г.Шевченка для дітей м.Києва

Виробництво конфеті

У середній школі нарешті раз і назавжди все з’ясували з цим питанням! Тобто у моєму випадку, я зрозуміла, що подарунки носять батьки. Але мені подобалася ідея самій бути Дідом Морозом (якось на одному святі була). Подобалося самій створювати свято! До того ж у дивних формах. У своїй сім’ї у новорічну ніч я проводила святкові конкурси, а ще в мене було виробництво конфеті. Якось напередодні свята, я вирішила, що нам знадобиться багато-пребагато конфеті. Розглядаючи конфеті із хлопавок, я встановила, що його роблять із макулатури. Цілий грудень я нарізала різнокольорову макулатуру спершу смужками, а потім квадратиками. І навирізала цілий пакетик-маєчку (сміється). Мене заворожувала ідея, що можна здизайнувати свято самостійно.

Фото: Іван Любиш-Кірдей

 Радісно й покірно серед ночі

вибігають голоси діточі

           навперейми вовчому виттю...

Із підліткового віку у мене Різдво асоціюється саме з цим віршем Ігоря Римарука. У дорослому віці в Новому році подобається не яскравий антураж, а глибший вимір цього свята. Це час подумати, спланувати рік. Час відчути ледь вловиму єдність усіх людей. Я символічно дивлюсь на зимові свята. У листопаді ми всі стомлені і змучені, а потім усі ніби об’єднуються у спільному зусиллі подумати про найважливіше, відчути радість разом. Люди ж самі створюють собі свято, оновлюються. Ось це мені подобається. І здається дуже зворушливим (усміхається).

Фото: Книгарня "Є"

#колимисправжні

проект про нас

Автор – Катерина Зайцева