Дивовижні тварини Майка Йогансена
Невеличка збірка оповідань для дітей "Собака, що лазив на дерево" Майка Йогансена складена з творів, написаних цим блискучим українським прозаїком в останній рік перед несправедливим арештом і розправою в Лук’янівській тюрмі НКВС. У ці дні минають 80-ті роковини масового винищення українських літераторів, що належали до покоління Червоного Ренесансу або, за пізнішим означенням літературознавця Юрія Лавріненка, Розстріляного Відродження. Отже, нині згадаймо про дивовижних тварин, що вийшли з-під пера Майка Йогансена й потрапили на сторінки збірки.
Так, на її сторінках справді є собака, якого навчили залазити по похилому стовбуру на дах і долати паркан. Такий собака не тільки став справжнім кошмаром для всіх котів, що жили на подвір’ї, а й почав лякати й дуже дивувати перехожих, які несподівано чули над головою собаче гарчання або гавкіт. В іншому оповіданні, навпаки, є кіт, якого дворові хлопці привчили виконувати деякі собачі команди й ловити рибу з води. Ще там є водний жук-хижак, за яким спостерігають і дають їсти тарганів. Є старий досвідчений вовк, який знає, як обдурити не тільки верблюденя, але й дорослих верблюдів.
Та найбільш зворушлива й мудра тварина збірки - це, безумовно, мисливський собака Джан. Майк Йогансен сам був завзятим мисливцем, різноманітні пригоди на полюванні часто описуються багатьох його творах для дорослих, і насамперед в іронічній "Подорожі ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію". Знайшлося місце таким мисливським пригодам і "Собаці Джані", останньому оповіданні зі збірки. Але це не веселі бувальщини, а дуже й дуже сумний автобіографічний спогад - про страх втратити свого вірного чотирилапого друга на полюванні, про неспроможність захистити його від свавілля хазяйки найманої квартири, про тяжке переживання розлуки обома - і людиною, і собакою. Оповідання вийшло сумним - у ньому Майк Йогансен неначе попрощався і зі своїм улюбленим собакою, і зі своїм мисливським захопленням, й зі своїми читачами - дітьми та дорослими.
Вийшло так, що за право бути самим собою - блискучим автором перших українських бестселлерів, завзятим мандрівником та мисливцем, веселою людиною та вірним другом - Майкові Йогансенові в страшному 37-му році довелося заплатити життям. Тому дуже хочеться, щоб нині ця жертва не була даремною, щоб твори Майка Йогансена для дітей перевидавалися й читалися, щоб за ними знімалися фільми. А поки що запрошуємо до нас у #HUB25A читати "Собаку, що лазив на дерево".
Так, на її сторінках справді є собака, якого навчили залазити по похилому стовбуру на дах і долати паркан. Такий собака не тільки став справжнім кошмаром для всіх котів, що жили на подвір’ї, а й почав лякати й дуже дивувати перехожих, які несподівано чули над головою собаче гарчання або гавкіт. В іншому оповіданні, навпаки, є кіт, якого дворові хлопці привчили виконувати деякі собачі команди й ловити рибу з води. Ще там є водний жук-хижак, за яким спостерігають і дають їсти тарганів. Є старий досвідчений вовк, який знає, як обдурити не тільки верблюденя, але й дорослих верблюдів.
Та найбільш зворушлива й мудра тварина збірки - це, безумовно, мисливський собака Джан. Майк Йогансен сам був завзятим мисливцем, різноманітні пригоди на полюванні часто описуються багатьох його творах для дорослих, і насамперед в іронічній "Подорожі ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію". Знайшлося місце таким мисливським пригодам і "Собаці Джані", останньому оповіданні зі збірки. Але це не веселі бувальщини, а дуже й дуже сумний автобіографічний спогад - про страх втратити свого вірного чотирилапого друга на полюванні, про неспроможність захистити його від свавілля хазяйки найманої квартири, про тяжке переживання розлуки обома - і людиною, і собакою. Оповідання вийшло сумним - у ньому Майк Йогансен неначе попрощався і зі своїм улюбленим собакою, і зі своїм мисливським захопленням, й зі своїми читачами - дітьми та дорослими.
Вийшло так, що за право бути самим собою - блискучим автором перших українських бестселлерів, завзятим мандрівником та мисливцем, веселою людиною та вірним другом - Майкові Йогансенові в страшному 37-му році довелося заплатити життям. Тому дуже хочеться, щоб нині ця жертва не була даремною, щоб твори Майка Йогансена для дітей перевидавалися й читалися, щоб за ними знімалися фільми. А поки що запрошуємо до нас у #HUB25A читати "Собаку, що лазив на дерево".
Євген Повєткін, ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва
Коментарі
Дописати коментар