#БІБЛІОТЕКА Центральна бібліотека ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва

У просторі Art/Мистецтво стартувала виставка репродукцій графіки Тараса Шевченка. Так, більшість представлених робіт добре відомі всім, хто цікавиться художньою спадщиною Кобзаря. Однак одна справа - переглянути їх відтворення в Інтернеті, й зовсім інша - у виставковому просторі, як і було задумано автором. Навіть в нашому фоторепортажі видно, що графічні сюжети взаємодіють між собою, з інтер’єром нашого бібліотечного простору й навіть з сучасним міським пейзажем за вікном.  Графічні твори Тараса Шевченка, зокрема пейзажні, відтворюють київські ландшафти з майже фотографічною точністю. В його час масова фотографія була вже на порозі, й сам Кобзар устиг оцінити цю цю технологічну новинку, за три останні роки життя зробивши 11 портретних світлин.  Фотографічність шевченкової графіки, причому як детально промальованих офортів, так і шкіців-замальовок - те, завдяки чому вона чудово "грає" в нашому сучасному просторі. А якщо мимоволі порівняти потік автомобілів на проспекті Пер

  Вчора, 6 березня 2018 року Центральна бібліотека ім. Тараса Шевченка провела творчу зустріч з учасниками мистецького об’єднання "Апокриф" - поетом, музикантом і співаком-репером Міхою Невідомським та поетом Володимиром Олівцем . І Міхайло, і Володимир - ентузіасти, виконавці та інтерпретатори поетичного слова Тараса Шевченка. Так, Міха Невідомський продемонстрував нашій публіці - дев’ятикласникам київської школи № 199 та десятикласникам Київського ліцею бізнесу - відеокліпи з виконанням поезій "Доля" ("Ти не лукавила зо мною" ), "Маленькій Мар’яні" , "Не женися на багатій" ,  "Заповіт" тощо. А Володимир Олівець прочитав уривок з поеми "І мертвим, і живим"... білоруською мовою! Слухачі не тільки не потребували перекладу, а й змогли оцінити, наскільки добре мова братнього народу може передати гострі Тарасові інтонації.  Також обидва поети виявилися не проти поекспериментувати з переспівом та навіть парод

Події минулорічного роману Макса Кідрука “Не озирайся і мовчи” розгортаються не в екзотичних країнах і не далеких пустелях, а в рідному місті письменника — Рівному. Міський ландшафт у творі описаний настільки деталізовано, що часами здається, що його можна використати замість путівника. Втім, це не означає, що сюжет роману став спокійнішим, розслабленішим, так би мовити. Макс Кідрук залишається вірним собі — і без того драматичний сюжет у нього закручується в непередбачувані лабіринти. Він щедро додає різні небезпеки, що ґрунтуються на нерозкритих та до кінця не пояснених сучасними науками явищах. Словом, шанувальники попередніх технотрилерів Кідрука розчарованими точно не будуть.  Гостросюжетна фантастика Максима Кідрука до цього часу була читанням, адресованим дорослій аудиторії. В принципі, так воно є й цього разу, якщо не враховувати того, що в “Не озирайся і мовчи” автор активно долучається до традиційних підліткових тем: булінг та інші знущання, ізоляція в