Зберігайте спокій. Ловіть ананас!

Сьогодні у нас дитяча книжка, яка неначе бомба, підірвала моє звичне уявлення про поезію для дітей дошкільного віку. Виглядало це приблизно так:

он он

стадіон

ось ось

ходить хтось

хто хто

ходить то?

ой! жах:

це - БАБАХ!

Якось тоді було зовсім незвично, щоб на сторінках дитячої книжки так бабахало. Але моя дочка, якій було тоді шість років, почала повторювати раз за разом - "А пам’ятаєш бабах"? І це було правильно, бо цей вірш так і називається - "Повто повто рювалка рювалка", і написала його поетка Олеся Мамчич!

І таких віршиків у її книжці "А на нас упав ананас" (К.: Грані -Т, 2013. - 48с., ілюстрації Наді Каламєєць) не один і не два, а цілих тридцять! І щойно процитований "бабах" - не єдине, що може налякати в ній дорослих. Як Вам "б’ючка киця" з "зеленкою на пиці"?

А ще така напасть -  каструлі з хворими кришками! Їй-бо, мені було б страшно мати такі на кухні...

Та це ще півбіди! Як кажуть у таких випадках? Так-так, "вишенька на тортик" - злющий пес-п’яниця з віршика-абетки!

Диво-дивнеє: усе це зовсім не лякає дітей! Навпаки - у них якось саме собою заучується напам’ять отаке:

Ходить ротик по городу
робить ротик всяку шкоду:
з’їв страшнющого жука
і поцьомав їжака.
А їжак колючий -
ротик став ревучий.

Моє покоління добре запам’ятало цитату з одного відомого фільму часів нашої юності - про те, що всі люди на землі поділяються на тих, кому потрібні гроші, і на тих, хто сидить на трубах. А от Олеся Мамчич пропонує інший поділ: на одних падає "отакенний" "пресмачнючий" "просто з неба" АНАНАС (саме так - великими літерами), а на інших - хм, "тільки квас"... Кожен може вибрати сам, що на нього впало :)

Р.S. Фанатам української сучасної літератури - на продовження теми падіння ананаса на людину. У фондах нашої бібліотеки (тільки в іншому відділі, для учнів середніх та старших класів) є твір, автор якого "в реалі" описує пригоду, як на нього на повному серйозі й справді впав ананас! Сталося це в одній  з країн Нового світу під час карнавалу. Програмою свята був передбачений колоритний танець красунь-дівчат з тропічними фруктами. У фіналі номеру танцівниці мали кинути свої фрукти глядачам, а ті мали їх зловити. Однак головний герой не знав мови  тієї країни, і тому вийшло так, що про падіння ананаса нікому було попередити. Ну от і сталося те, що сталося:( Оговтавшись від мікрострусу мозку, він все-таки зміг продовжити святкування, але той злощасний ананас став одним із двох найяскравіших, найнезабутніших спогадів героя (й автора, бо книжка автобіографічна) про ту країну. А нас цей епізод надихнув створити ігрове завдання для наших читачів. Тому, хто прийде до нас у бібліотеку, попросить у бібліотекарів цю книжку й назве пароль "АНАНАС", ми подаруємо ось таку книжку-картинку:

Євген Повєткін, ЦБ ім. Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва