Прийняти як батька. Дмитро Стус знайомив читачів БІБЛІОТЕКИ з перевиданням "Листів до сина" Василя Стуса

листопада 10, 2019

Коли тридцять років тому, 19 листопада 1989 року в Києві відбулося перепоховання загиблих політв'язнів Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого, про них в Україні мало хто знав. Й нині, хоча ім'я Василя Стуса увіковічено у назвах вулиць багатьох українських міст і сіл, у назві Донецького університету, вимушено переміщеного до Вінниці через російську окупацію, про нього знято кілька документальних та повнометражний ігровий фільм "Заборонений", знання української громади про нього залишається переважно поверховим. Так, писав вірші, так, був дисидентом і радянським політв'язнем, прожив страдницьке життя й загинув мученицькою смертю в таборі - цим все й вичерпується. Про це сказав, починаючи зустріч із одинадцятикласниками Київського ліцею №42, син поета Дмитро Стус.

Щоб змінити такий стан речей, пан Дмитро пише й упорядковує книжки про свого батька. Він познайомив нашу аудиторію з найновішою із них - перевиданням "Листів до сина". Листи Василя Стуса, зібрані в книжці - не тільки й не стільки факт біографії, але й послання від покоління дисидентів-шістдесятників нашим сучасникам. Бути українцем чи українкою ні тоді, ні тепер непросто, але Василь Стус спонукає нас усвідомлено й гідно щодня робити це. Книга дає відповідь на цілком життєві морально-етичні питання: як бути, коли глузують з твоєї рідної мови? коли на тебе тисне оточення? як зберегти честь та уникнути зради? Щоб вона не стояла собі на книжковій полиці, а якомога частіше потрапляла до рук читачів, її оформлено у стилі сучасного ділового щоденника-молескіна. Її зручно гортати - легко знаходити як тексти листів, так і віршів, які також вміщено в ній. Реалії з табірного життя Василя Стуса вичерпно пояснено, є лаконічний фотододаток.

Пан Дмитро зізнався, що його стосунки з батьком були дуже непростими й напруженими. У короткий період між тюремними термінами, коли Дмитро Стус був дванадцяти-тринадцятилітнім, дійшло навіть до кількамісячної заборони батькові заходити до його кімнати. Цілком можливо, що й нинішнім підліткам "Листи до сина" не стануть легким читанням. Але все ж таки це must read, книжка, з якою варто прожити життя - впевнений пан Дмитро.
БІБЛІОТЕКА має попереднє видання "Листів до сина", яке ми показали нашій аудиторії. На фото можна побачити, що книжку активно читали, хоча вона не є необхідною за шкільною програмою або для написання рефератів. Незабаром у нас з'явиться й нова книжка, запрошуємо читати.