Розкриття прихованого. Четвертий Бібліофест показав підземні річки, найулюбленіші вірші, завзяту котячу тусовку та крилаті мрії
Літо у #БІБЛІОТЕКА вже вдруге починається з великого свята - Бібліофесту. Як і на попередніх трьох подіях, ми прагнули по-святковому показати нашим юним та дорослим гостям якнайбільше наших повсякденних активностей. Ми завершили перший місяць проекту "Казкові сніданки", нагородили учасників і переможців цьогорічного міського конкурсу дитячого малюнку "Київ та кияни очима дітей", провели "голосні читання" дитячих віршів, виготовили багато-пребагато паперових квітів, погралися в "Уно" та інші настільні ігри... Найочікуванішим пунктом програми цього разу була фан-зустріч із авторкою серії книжок про 36 і 6 котів письменницею Галиною Вдовиченко. Всі сподівання виправдались, жоден котячий фанат не пішов додому без авторського автографа :)
Після щасливого завершення двосторонніх курячо-лисиччиних переговорів (на сторінках книжки, ясна річ) діти зробили саморобку - руду лисичку-книжкову закладинку.
Голосний дитячий поетичний хіт-парад
Продовження нашого Бібліофесту - читання дітьми найцікавішої дитячої поезії на мікрофон, яке ми в #БІБЛІОТЕКА назвали "Голосні читання на проспекті". На півгодини найкращі дитячі вірші відвоювали собі місце у звуковій доріжці проспекту Перемоги. Поезія добиралася за принципом "хіт-парад навмання", отож в нашому міксі засвітилися такі безумовні хіти останнього десятиліття, як збірка "Улюблені вірші" видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га", "Лякація" Івана Андрусяка та "А на нас упав ананас" Олесі Мамчич.
Квіти та ігри - спільними зусиллями
Саморобки та настільні ігри - традиція усіх наших бібліофестів. Цього разу робили квіти з гофрованого кольорового паперу, грали з Temper Games в Уно та Brain. Поэднання цих двох занять і створило класну творчу атмосферу, яка панувала у нас у фойє та на ґанку на вулиці.
Євген Повєткін, ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва
Читання замість полювання
На традиційному п’ятничному читанні "Казкові сніданки" відбулося знайомство з книжкою Лоренц Паулі та Катрін Шерер "Лисичка йде до бібліотеки". Ця історія, написана з добрим німецьким гумором та майстерно проілюстрована, якнайкраще підходить до спільного читання дітей з бібліотекарем. Одного разу Лисичка, женучись за Мишкою, забігає до бібліотеки. Мишка, аби вижити і не стати лисиччиною здобиччю, береться за допомогою бібліотечних книжок переключати її увагу на курей. Але ж тут-таки з’ясувалося, що Кури нині теж записалися до бібліотеки і починають свою гру з Лисичкою...Після щасливого завершення двосторонніх курячо-лисиччиних переговорів (на сторінках книжки, ясна річ) діти зробили саморобку - руду лисичку-книжкову закладинку.
Продовження нашого Бібліофесту - читання дітьми найцікавішої дитячої поезії на мікрофон, яке ми в #БІБЛІОТЕКА назвали "Голосні читання на проспекті". На півгодини найкращі дитячі вірші відвоювали собі місце у звуковій доріжці проспекту Перемоги. Поезія добиралася за принципом "хіт-парад навмання", отож в нашому міксі засвітилися такі безумовні хіти останнього десятиліття, як збірка "Улюблені вірші" видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га", "Лякація" Івана Андрусяка та "А на нас упав ананас" Олесі Мамчич.
Коли підземні ріки живлять художнє натхнення
Цьогорічний міський конкурс дитячого малюнку "Київ та кияни очима дітей" здивував нестандартним теми - дітям пропонувалося намалювати роботи, присвячені... київським підземним річкам. Адже попри те, що нині переважна більшість малих київських річок сховано в труби-колектори під асфальтом, вони можуть стати одним з ключових елементів майбутнього оновленого міського середовища. Незважаючи на побоювання організаторів, юні художники розгледіли цей тренд й активно взялися переосмислювати негативний імідж міських підземних річок. Жодних асоціацій із стічними канавами! На їхніх роботах можна побачити різні візії - від традиційних фольклорних (лебідь, що символізує річку Глибочицю) до іронічних і гумористичних (підземний курорт та бар для щурів), від міської романтики (викладені цеглою річища постають як стародавні печери або підземні ходи до замку) до екзотики (святково оформлене справжнє водяне колесо огляду). Наші автори також наполегливо шукали способи інтеграції підземних річок у більш звичний їм підземний світ - до інтер’єрів станцій метро. В кінцевому підсумку вийшла доволі велика виставка цікавих та різнопланових малюнків, серед яких нема жодного похмурого.
В рамках Бібліофесту ми подякували усім юним учасникам конкурсу й нагородили переможців, а також зробили спільне фото :)
Гостя виставки - письменниця Валентина Захабура |
Квіти та ігри - спільними зусиллями
Саморобки та настільні ігри - традиція усіх наших бібліофестів. Цього разу робили квіти з гофрованого кольорового паперу, грали з Temper Games в Уно та Brain. Поэднання цих двох занять і створило класну творчу атмосферу, яка панувала у нас у фойє та на ґанку на вулиці.
Вуса, кігті, крила та колеса. Як народжувалися дитячі книжки Галини Вдовиченко
Не секрет, що переважна більшість дорослих письменників стають дитячими після того, як у них народжуються власні діти. Шлях Галини Вдовиченко виявився довшим - вона долучилася до дитліту, ставши бабусею. Саме з літературних ігор з онуками народилися всі її найпопулярніші книжки. Історії їх написання виявилися такими ж цікавими, як і самі сюжети.
Наприклад, що у Галини Вдовиченко, попри те, що вона бабуся, є власна іграшка - машинка "Фольксваген-Жук". З її втомлених коліс, яким уночі стає все важче й важче крутитися, й почалася перша її дитяча книжка "Прокидайся-засинай". А з невимушеної гри з пошуку загублених шкарпеток та придумування їм чудернацьких імен почалося створення "Ліга непарних шкарпеток".
Потім так само легко й невимушено з'явилася написана для дітей книжка в дорослому жанрі "історія успіху", що називалася "Мишкові миші" та розповідала про однойменний мишачий рок-гурт. А вже від концертуючих мишей - пряма дорога до танцюючих киць та мурчиків, персонажів книжкової серії "36 і 6 котів". Власне, ця доволі величезна, як на одну міську квартиру пані Крепової, громада непересічних котячих талантів остаточно зробила її авторку саме дитячою письменницею, адже її нині більше знають за Кутузовим, Ля Сосисом, Ковбасюком, Шпондерменом та кицями Жоржетками, ніж за "Тамдевіном" та іншими творами для дорослих. Більше того, ці котиська виявилися нахабними і легко змусили свою авторку відкласти написання більш серйозних творів заради третьої частини їхніх пригод!
Втім, коти і киці, попри їхню чисельність та колоритність, не єдина тема, яку розробляє Галина Вдовиченко в книжках дітей. Цього року побачила світ нова "історія успіху", цього разу куряча - "Чорна-чорна курка". Власне, Чорна курка може багато розказати юним читачам про те, як перетворювати амбіції на досягнення, а помилки та невдачі - на життєвий досвід. До того ж на сторінках книжки є чимало такого, що потенційно може стати неабиякими інтернет-мемами: "чудовий крайовид", "байки про зелені куфайки", "чорнокурківський вісник" тощо.
Час зустрічі і загалом всього четвертого Бібліофесту минув непомітно, лишивши у гостей та учасників добрі книжки з авторськими автографами, саморобки, селфі - і, сподіваємося, бажання відвідувати #БІБЛІОТЕКА. Попереду канікули, літо і нові цікаві зустрічі та книжки :)
Втім, коти і киці, попри їхню чисельність та колоритність, не єдина тема, яку розробляє Галина Вдовиченко в книжках дітей. Цього року побачила світ нова "історія успіху", цього разу куряча - "Чорна-чорна курка". Власне, Чорна курка може багато розказати юним читачам про те, як перетворювати амбіції на досягнення, а помилки та невдачі - на життєвий досвід. До того ж на сторінках книжки є чимало такого, що потенційно може стати неабиякими інтернет-мемами: "чудовий крайовид", "байки про зелені куфайки", "чорнокурківський вісник" тощо.
Час зустрічі і загалом всього четвертого Бібліофесту минув непомітно, лишивши у гостей та учасників добрі книжки з авторськими автографами, саморобки, селфі - і, сподіваємося, бажання відвідувати #БІБЛІОТЕКА. Попереду канікули, літо і нові цікаві зустрічі та книжки :)
Коментарі
Дописати коментар