Неказкова казка для дорослих. "Не озирайся і мовчи" Максима Кідрука як технотрилер для батьків

Події минулорічного роману Макса Кідрука “Не озирайся і мовчи” розгортаються не в екзотичних країнах і не далеких пустелях, а в рідному місті письменника — Рівному. Міський ландшафт у творі описаний настільки деталізовано, що часами здається, що його можна використати замість путівника. Втім, це не означає, що сюжет роману став спокійнішим, розслабленішим, так би мовити. Макс Кідрук залишається вірним собі — і без того драматичний сюжет у нього закручується в непередбачувані лабіринти. Він щедро додає різні небезпеки, що ґрунтуються на нерозкритих та до кінця не пояснених сучасними науками явищах. Словом, шанувальники попередніх технотрилерів Кідрука розчарованими точно не будуть. 

Гостросюжетна фантастика Максима Кідрука до цього часу була читанням, адресованим дорослій аудиторії. В принципі, так воно є й цього разу, якщо не враховувати того, що в “Не озирайся і мовчи” автор активно долучається до традиційних підліткових тем: булінг та інші знущання, ізоляція в середовищі однолітків, агресія та інші практики, що порушують права дитини. У творі чимало уваги приділено підлітковим суїцидам, іншим формам соціально ризикованої й часом просто негідної поведінки. Батькам сучасних підлітків, які нормально сприймають реалістичний опис сцен насилля та не бояться ненормативної лексики, “Не озирайся і мовчи” прочитати бажано.

Втім, ця рекомендація не беззастережна. Зі шкільних курсів української та російської літератур багато хто з дорослих виніс уявлення, що в процесі автор завжди натякне чи підкаже, хто з героїв “хороший”, хто “поганий”, які вчинки заслуговують та схвалення, а які слід засудити. Найпоширеніший алгоритм — те саме казкове “добро перемагає завжди зло”, тобто автор компонує сюжет таким чином, що благородні плани позитивних героїв справджуються, попри найкарколомніші перешкоди. Й навпаки, негідники зазнають невдачі навіть тоді, коли вони були за крок від здійснення намірів. У творах Максима Кідрука, в тому числі у “Не озирайся і мовчи” читач, якій слідує такій “казковій” логіці, ризикує потрапити в пастку: йому здасться, що автор виправдовує сумнівні, “сірі” вчинки своїх героїв. Ні, насправді не виправдовує і не засуджує, просто не дає жодних підказок читачеві, який моральний вибір зробити. Натомість чесно показує, що благородні, правильні й навіть просто законні засоби виявляються набагато менш ефективними, ніж “сірі”. Кідрук вважає за краще поставити питання “Чому так?” перед читачем, аніж давати відповідь самому.

Є ще одне застереження. Не варто забувати, що Макс Кідрук — літератор-професіонал. І якщо він бачить у подальшому продовження або розширення написаного ним твору, він постарається до цього підготувати читача. Це так, на всяк випадок, якщо в когось виникнуть питання щодо фіналу та епілогу:) 

Євген Повєткін, ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва