МІЯ МАРЧЕНКО: "Для мене і моєї родини новорічні прикраси – щось святе"

Фото з архіву Мії Марченко

Мія Марченко – перекладачка, письменниця. Пише прозу з 13 років. Її роман-фентезі "Місто Тіней" користується особливою популярністю серед підлітків. Мія Марченко входить у двадцятку найкращих перекладачів із французької мови міжнародного конкурсу INALCO RUSSE OPEN KIDS 2016. Обожнює різдвяні ярмарки. Може годинами обирати прикраси для своєї колекції ялинкового декору. Вміє оздоблювати ялинки в різних стилях. Вірить, що різдвяні прикраси мають особливе значення.

м. Рига (Латвія)
Фото з архіву Мії Марченко

Абсолютно казкове місто

Хочеться згадувати й згадувати подорож до Риги. На той час мені було, напевно, 27 років. То абсолютно казкове місто, про яке дуже багато розповідала мама. І моя подорож туди відбулась, власне, десь за 8 місяців після того, як я її втратила. Тому приїзд саме до цього міста взимку перетворився на своєрідний вихід із темного-темного міста тіней (усміхається) до світлого, навіть різдвяного дива. Це дало відчуття, що життя триває… Пам’ятаю той шалений контраст, коли навколо темні будинки, бруківка, а наступного дня випав сніг і все місто ніби хтось вибілив. В небі літали мартини і так квилили… Цей тужливий звук створював надзвичайний аудіофон. Там я вперше побачила, як річка впадає в море. І дуже захотілося спробувати, чи змішується вона із солоною водою (сміється). Надзвичайна краса… Очерет на дюнах, вкритий кригою, ніби цукром посипаний. Коли їхала з Риги, написала багато віршів, прийшла до мене історія "Місто Тіней". Коли була на органному концерті в Домському соборі, поверталася  в настільки піднесеному настрої, що почала пригадувати вірші Олександра Блока… Сніг, темрява, вогники, лицар на площі. Він ніби зійшов зі свого п’єдесталу і ходив містом. Було чарівно. Потім я натрапила на крамничку, де продавали янголів надзвичайної краси! У мене досі є прикраса, яка називається "Рука допомоги". Завжди вішаю її на ялинку. Спогад, який постійно зі мною.

Фото з архіву Мії Марченко

Можу робити ялинки в різних стилях

Цікаве відчуття, дивно це усвідомлювати. Пригадую, як свого часу у батьківській хаті впала ялинка й тато зі сльозами її піднімав, казав, що прикраси розбилися… У моїй родині це велика цінність… Коли моя бабуся з тіткою (мами ще й на світі не було) виїздили під час війни в евакуацію, бабуся взяла з собою подушку і коробку з різдвяними прикрасами. І все… (усміхається). Ті люди, які їх приймали в селищі під Алматою, були шоковані, бо коли настали зимові свята бабуся придбала ялинку і прикрасила її. Місцеві діти були в захваті, бо не бачили ніколи таких прикрас! Скляних! Та ще й гірлянда там була з лампочок. Для них то було диво! Любов до новорічних прикрас передалася моїй мамі, а потім і мені. Циркулює в нашому роді. Щоразу відвідую різдвяні ярмарки й довго обираю прикрасу, аби поповнити колекцію. Я навіть вже можу робити ялинки в різних стилях (усміхається).  Ще на ці свята нарешті спекла різдвяний кекс із монеткою всередині, побачимо, хто стане королем чи королевою Свята. На це Різдво в мене головні теми – сніг і крига. Лише білі й прозорі прикраси. Цього року я придбала великий срібний ключ на ялинку і велику мишу, яку назвала Філіпом. Тож тепер Філіп є хранителем ключа від Нарнії і саме він приноситиме мені цьогоріч подарунки. До речі, Різдво я святкую 25 грудня.

Миша Філіп і ключ від Нарнії
Фото з архіву Мії Марченко

Усі книжки, які створюють мені настрій, вже під ялинкою

Є книжки, які я прочитала і не хочу з ними розлучатися. Частина з них – під ялинкою. Це чудово ілюстроване "Кресало" від видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га". Люблю сідати під ялинкою, брати лупу і роздивлятися всіх персонажів! Знаю, скільки там котів намальовано, які написи зашифровані. Цього ж видавництва "Казки туманного Альбіону" й перший "Гаррі Поттер" з ілюстраціями Джима Кея. Нещодавно додалися ще "Велика книжка Кролячих історії", "Пісочний чоловік" Ніла Геймана та "Маленький, великий" Джона Краулі. Хоча здебільшого в мене там стоїть класика, яка зачаровує дивовижними ілюстраціями (усміхається).

Ілюстрація з "Великої книжки Кролячих історій"
Фото з архіву Мії Марченко

#колимисправжні

проект про нас

Автор – Катерина Зайцева