ОКСАНА ЛУЩЕВСЬКА: «Мрію мати невеличку вуличну бібліотечку КнижКарню»
 |
| Фото з архіву Оксани Лущевської |
Оксана Лущевська – письменниця, перекладачка. Нині
живе в місті Шарлотт, штат Північна Кароліна (США). Вона вірить, що зимові свята
– ті особливі дні, коли навколо багато див, здійснюються наші найзаповітніші
мрії і бажання!
 |
| Фото з архіву Оксани Лущевської |
Свята – це особливий настрій
Дарувати, приймати, бути поруч із рідними… Для мене свята
– це згадки. Ті, які були. Ті, які формуються нині. Ті, які будуть у майбутньому.
Свята – це минуле, теперішнє, майбутнє. Ми хочемо, щоб вони повторювалися. Ми
створюємо і підтримуємо традиції.
Коли думаю про Різдво мого дитинства, то відразу бачу:
сніг по коліна, тато тримає мене за руку, ми разом дивимося на Зірку в небі. Або вся родина за столом і я дуже хочу з’їсти ще один маковий смаколик, утім
немає куди – відкриваю рота – і кажу: «а ні-і-і…». Або моя бабуся просить
добре придивитися на невелику ялинку, бо там щось – пильно шукаю – і таки знаходжу — маленький
хрестик на ланцюжку ледь помітний, але дуже класний!
 |
| Фото з архіву Оксани Лущевської |
Невеличкий іграшковий будиночок
Коли думаю про Різдво нинішнє, то і про 2013 рік думаю у
теперішньому часі (є в англійській мові такий час, як Past Perfect Continuous, що означає щось, що було в минулому і досі триває), то
бачу літню жінку на пошті, яка розмовляє зі мною про тяжкі події в Україні, дарує невеличкий іграшковий будиночок і каже: «Щоб був мир у всіх вас!». Або
волонтерів в різдвяному одязі, які проводять благодійні акції для чотирилапих
друзів, мешканців притулків, що чекають на домівки і опікунство. Або думаю про
п’ятницю, 15 грудня, бо в цей день ми їдемо до школи, де навчаються діти з
бідних сімей. Веземо їм светрики, які так необхідні в холодні ранки і вечори.
 |
| Фото з архіву Оксани Лущевської |
КнижКарня
Коли думаю про майбутнє, то одразу виринає власне бажання. Насправді
невелике і здійсненне. Мрію мати невеличку вуличну бібліотечку КнижКарню, яку
наповнюватиму якісними дитячими книжками і що дуже важливо – перекладними. Бо в
США лише близько 2-3% дитячої літератури в перекладі. Було б добре, якби тутешні діти читали
більше зарубіжних письменників, дізнавалися про інші країни й особливо про
Україну! Адже українські дитячі книжки стають крутішими й крутішими! КнижКарня
– це і є той заповітний дарунок, який я би радо отримала на Різдво! Але хто
знає, чи це станеться?! Сподіваюся! А поки чекаю на неї, то загортаю у гарний
різдвяний папір книжки, які віднесу у КнижКарню у передмісті Шарлотта. А моя
мама – занесе книжки у бібліотеки мого рідного міста — Тального. Такі от перші
нехай маленькі, але кроки до здійснення мрії про КнижКарню.
Бажаю й вам у цей різдвяний час почати крок за кроком здійснювати свої
маленькі й великі мрії! Миру й любові
усім нам! Зі святами, друзі!
 |
| Фото з архіву Оксани Лущевської |
проект про нас
Автор – Катерина Зайцева
Коментарі
Дописати коментар