Гумор для дівчат. Новий книжковий серіал із варшавського передмістя
В Україні поки що не дуже відомий і популярний польський гумор. На першу згадку спадають лише "Зоряні щоденники Йона Тихого" та "Кіберіада" Станіслава Лема. Ще, можливо, відроджувана спільна українсько-польська спадщина львівських батярів.
А між іншим гумор у сусідній країні не тільки має понад столітні традиції, але й велике розмаїття жанрів і форматів. Це не тільки віршовані гуморески або скетчі та пародії а-ля "95 квартал", які зразу спадають на думку. В Україні ще поки майже немає жіночої гумористичної прози, яка у поляків міцно асоціюється з творчістю Катажини Грохолі. В українському перекладі вже доволі давно - десять років вийшов її хіт "Ніколи в житті". Іронічна історія покинутої чоловіком жінки, яка не опустила рук, а взялася починати нове життя та будувати дім в одному з варшавських передмість, долаючи побутові проблеми та встряваючи в різні пригоди, стає дедалі актуальнішою й для нашої країни. В Києві теж стає дедалі більше містян, які поселяються у котеджних містечках та багатоповерхових житлових комплексах у передмісті, і життєвий досвід у них є багато в чому подібним.
Логічним продовженням жіночої іронічної історії варшавського передмістя стає... така сама іронічна історія, але вже підлітково-дівчача. Й така історія теж з’явилася в українському перекладі - минулого року видавництво "Школа" випустило "Зосю з вулиці Котячої" іншої відомої польської письменниці-гумористки Агнєшки Тишки - першу книжку із серії, в якій нині вже видано вісім епізодів.
Ломянкі - це таке містечко на відстані 17 км від Варшави, щось на зразок Боярки, Ірпіня або Гостомеля під Києвом. Книжковий серіал Агнєшки Тишки, її "гастролі" бібліотеками всієї країни, теле- та радіопередачі, присвячені пригодам невгамовної Зосі зробив Ломянкі відомими на всю країну.
У батьків Зосі - тата-психолога Люціуша та мами-ілюстраторки дитячих книжок Аліни - у Ломянках з’явився новий дім, а у їхніх дочок Зосі і Мані - новий величезний простір, який конче необхідно обстежити. Коли ж до дітей приєднується природжена дослідниця - рідна тітка Маліна, а ще її двоє синів та невтомний переслідувач котів - пес Байрон, події закрутилися з такою шаленою швидкістю, що інколи дивуєшся, як авторці вдалося встигнути все це переповісти. Це неперевершена команда однієї травневої суботи спромоглася втілити в життя грандіозний задум - справжнє Свято всієї Котячої вулиці!
У нас, бібліотекарів, у книжці Агнєшки Тишки є суто професійний інтерес. Ми тут з’ясовуємо, як у них так виходить, що прості собі діти не просто знають, що в них у Ломянках є бібліотека. Їм там, у книгозбірні, уже читали їхні улюблені книжки - про Пеппі та про Пелле Безхвостого, а ще вони не забувають позначити її на своїй дитячій карті найцікавішого в околиці. Більше того - класичний жіночний small-talk охоплює не тільки обговорення погоди чи корків на дорозі до Варшави, але й дитячі читання в бібліотеці по п’ятницях!
Чекайте незабаром "Зосю з вулиці Котячої" на полиці новинок у нас в Центральній бібліотеці ім. Тараса Шевченка для дітей!
Євген Повєткін, ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва
А між іншим гумор у сусідній країні не тільки має понад столітні традиції, але й велике розмаїття жанрів і форматів. Це не тільки віршовані гуморески або скетчі та пародії а-ля "95 квартал", які зразу спадають на думку. В Україні ще поки майже немає жіночої гумористичної прози, яка у поляків міцно асоціюється з творчістю Катажини Грохолі. В українському перекладі вже доволі давно - десять років вийшов її хіт "Ніколи в житті". Іронічна історія покинутої чоловіком жінки, яка не опустила рук, а взялася починати нове життя та будувати дім в одному з варшавських передмість, долаючи побутові проблеми та встряваючи в різні пригоди, стає дедалі актуальнішою й для нашої країни. В Києві теж стає дедалі більше містян, які поселяються у котеджних містечках та багатоповерхових житлових комплексах у передмісті, і життєвий досвід у них є багато в чому подібним.
Логічним продовженням жіночої іронічної історії варшавського передмістя стає... така сама іронічна історія, але вже підлітково-дівчача. Й така історія теж з’явилася в українському перекладі - минулого року видавництво "Школа" випустило "Зосю з вулиці Котячої" іншої відомої польської письменниці-гумористки Агнєшки Тишки - першу книжку із серії, в якій нині вже видано вісім епізодів.
Ломянкі - це таке містечко на відстані 17 км від Варшави, щось на зразок Боярки, Ірпіня або Гостомеля під Києвом. Книжковий серіал Агнєшки Тишки, її "гастролі" бібліотеками всієї країни, теле- та радіопередачі, присвячені пригодам невгамовної Зосі зробив Ломянкі відомими на всю країну.
 |
| Ілюстраторка книжки - польська художниця Агата Рачинська |
У батьків Зосі - тата-психолога Люціуша та мами-ілюстраторки дитячих книжок Аліни - у Ломянках з’явився новий дім, а у їхніх дочок Зосі і Мані - новий величезний простір, який конче необхідно обстежити. Коли ж до дітей приєднується природжена дослідниця - рідна тітка Маліна, а ще її двоє синів та невтомний переслідувач котів - пес Байрон, події закрутилися з такою шаленою швидкістю, що інколи дивуєшся, як авторці вдалося встигнути все це переповісти. Це неперевершена команда однієї травневої суботи спромоглася втілити в життя грандіозний задум - справжнє Свято всієї Котячої вулиці!
У нас, бібліотекарів, у книжці Агнєшки Тишки є суто професійний інтерес. Ми тут з’ясовуємо, як у них так виходить, що прості собі діти не просто знають, що в них у Ломянках є бібліотека. Їм там, у книгозбірні, уже читали їхні улюблені книжки - про Пеппі та про Пелле Безхвостого, а ще вони не забувають позначити її на своїй дитячій карті найцікавішого в околиці. Більше того - класичний жіночний small-talk охоплює не тільки обговорення погоди чи корків на дорозі до Варшави, але й дитячі читання в бібліотеці по п’ятницях!
Чекайте незабаром "Зосю з вулиці Котячої" на полиці новинок у нас в Центральній бібліотеці ім. Тараса Шевченка для дітей!
Євген Повєткін, ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва
Коментарі
Дописати коментар