Альфа та омега сучасного мистецтва. Знайомство із творчістю професійних фотохудожників
#HUB25A у партнерстві з Вільною школою фотографії та фотохудожницею Раїсою Кадировою, здається, не втратив нагоди скористатися з осінніх шкільних канікул та долучити зацікавлених до двох непересічних подій у столичному фотожитті :) Наші студійці побували на виставці "Актриси" видатної французької майстрині портретного жанру Кейт Беррі, розгорнутій в одному із залів Національного музею Тараса Шевченка, а також на Київському фотоярмарку "photo Kyiv", який цього року проходив у приміщенні бізнес-центрі "Київ-Торонто".
Кейт Беррі. Портрет Валерії Бруні Тедечі
Кейт Беррі. Портрет Ванеси Параді
Кейт Беррі. Портрет Софії Копполи
Кейт Беррі. Портрет Аміри Сезар
За останні двадцять років смисл таких основоположних для фотомистецтва понять, як "навчитися фотографувати" та "вхопити кадр", кардинально змінився. Замість алхімії плівкового та фотопаперового процесу - миттєві зображення на цифровій матриці, замість гри уяви навколо прихованої картинки, яку ще тільки належить проявити - можливість одразу побачити, чи "заграла" композиція кадру, чи ні. Безумовно, цифрова фотографія набагато краще надається до залученню в орбіту дитячої творчості, ніж плівкова. Але в понятті "навчитися фотографувати" є й незмінна складова, незалежна від актуальних технологій. У майстрів-професіоналів вчитися треба буде завжди, й ходити на фотовиставки - також.
Оксана Канівець. Геть від реальності
Оксана Канівець. Насилля
Роботи Марка Цитрона з серії "Міські джунглі", платформа "Ізоляція"
З колекції фотографій газети "Сьогодні"
Серія фотопортретів Яни Щербакової з серії "Я бачу серцем"
Традиційна дискусія щодо права фотографії належати до образотворчого мистецтва у ХХІ столітті остаточно відходить у минуле. У різноманітних виставках сучасного мистецтва усе частіше беруть участь картини, створені не пензлем, а фотокамерою. Тому нині навчитися розуміти художню мову фотографії - це також отримати код доступу до світу сучасного арту.
Відвідуючи фотовиставки минулого тижня, студійці переконалися - те, що говорилося на заняттях про правила композиції, про той же "золотий перетин", "глибину різкості" - не сухий матеріал підручника, а жива реальність фототворчості. Й у той час іноді аж забиває подих від усвідомлення, який "найвищий пілотаж" у композиції та художній виразності можна вибудувати на основі цієї простої абетки.
За останні двадцять років смисл таких основоположних для фотомистецтва понять, як "навчитися фотографувати" та "вхопити кадр", кардинально змінився. Замість алхімії плівкового та фотопаперового процесу - миттєві зображення на цифровій матриці, замість гри уяви навколо прихованої картинки, яку ще тільки належить проявити - можливість одразу побачити, чи "заграла" композиція кадру, чи ні. Безумовно, цифрова фотографія набагато краще надається до залученню в орбіту дитячої творчості, ніж плівкова. Але в понятті "навчитися фотографувати" є й незмінна складова, незалежна від актуальних технологій. У майстрів-професіоналів вчитися треба буде завжди, й ходити на фотовиставки - також.
Традиційна дискусія щодо права фотографії належати до образотворчого мистецтва у ХХІ столітті остаточно відходить у минуле. У різноманітних виставках сучасного мистецтва усе частіше беруть участь картини, створені не пензлем, а фотокамерою. Тому нині навчитися розуміти художню мову фотографії - це також отримати код доступу до світу сучасного арту.
Відвідуючи фотовиставки минулого тижня, студійці переконалися - те, що говорилося на заняттях про правила композиції, про той же "золотий перетин", "глибину різкості" - не сухий матеріал підручника, а жива реальність фототворчості. Й у той час іноді аж забиває подих від усвідомлення, який "найвищий пілотаж" у композиції та художній виразності можна вибудувати на основі цієї простої абетки.
Євген Повєткін, ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей
Коментарі
Дописати коментар