Парк - це не просто дерева. Спостереження за екосистемою парку НТУУ "КПІ" за книжкою "Хто росте в парку"

Книга Катерини Міхаліциної та Оксани Булої "Хто росте у парку" розповідає про історію пошуків малим зеленим паростком своєї рідні - куща або дерева, до якого він належить. Маленький тоненький паросток з двома листочками питає у берези, дуба, горобини, липи, клена, ясена, явора, каштана, тополі, верби, чи він не схожий на них. І тільки згодом, коли паросточок устиг уже трохи засмутитися, до нього озвалося незвичайне дерево, що має назву гінкго, або срібний абрикос...

 

У парку  НТУУ "КПІ" росте багато кленів та дубів, також чимало лип, беріз, тополь, каштанів, ясенів, є також кілька верб, яворів та кущів горобини. Але дерево гінкго в ньому тільки одне, його шанобливо обгороджено невеликим парканчиком, а на стовбурі прикріплено табличку, що сповіщає, що це - Гінкго Сікорського, тобто людини, чиє ім’я носить увесь навчальний заклад  -  Національний технічний університет "КПІ". Дерево гінкго - це пам’ятка природи, яка перебуває під охороною держави.

Листочки гінкго й справді схожі на маленькі віяла, як написано в книжці. А ще, за даними Вікіпедії, це один з найдавніших ботанічних видів дерев на Землі, що збереглися до нашого часу. Вид гінкго довго вважався вимерлим, аж поки європейські мандрівники знайшли це дерево аж у Японії...

Осінній парк поступово втрачає своє листя, й воно жовто-зелено-бурим килимом встеляє землю. Комахи шукають свій сховок на зиму у щілинах стовбурів та в потрухлих пеньках. Крізь листя пробиваються гриби підосичники. На голому безлистому гіллі збираються великі зграї гайвороння перед тим, як вирушити на пошуки  квартир собі на зиму.

Про це пишуть у підручнику з природознавства, тому школярі знають про все це. Але прогулянка осіннім парком, розшуки дерев за листочками, стеження за польотами птахів та просто шурхотіння листям дають більше :) 

Євген Повєткін, ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва