Нестаріючий шведський котосеріал. Пелле Безхвостому - 80 років!
Колись давно, коли наші бабусі, дідусі, прабабусі й прадідусі були ще маленькими дітьми, у них не було телебачення, яке б показувало улюблені анімаційні фільми. Але в них було радіо, за допомогою якого вони могли почути не тільки розповідь про персонажів дитячих книжок, але й почути їхні голоси, й навіть пісеньки, які вони наспівують, і музику, під яку танцюють.
У багатьох зарубіжних країнах почали з'являтися цикли радіопередач-історій з продовженням, попередники телесеріалів. А шведський радіоведучий та письменник Єста Кнутсон одним з першим здогадався робити такі радіосеріали для дітей.
Рівно 80 років тому, восени 1937 року в ефірі Шведського національного радіо вперше прозвучала історія про те, як милий, хоча й безхвостий котик Пелле знайшов собі нових господарів та друзів. І сам Пелле, і передачі про нього так полюбилися слухачам, що в цієї історії з'явилося продовження. На матеріалі цих радіорозповідей з'явилися не одна, а цілих 12 книжок про Пелле Безхвостого, над якими Єста Кнутсон працював усе своє життя. Дев'ять з них у 2004-2012 роках вийшли українською мовою в перекладі письменниці Галини Кирпи, вони є у фонді нашої бібліотеки :)
На перший погляд це може здатися нісенітницею — дев’яти(дванадцати-)томник з повноцінних книжок (не картонок чи картинок
:)
) для дітей дошкільного та молодшого шкільного (!) віку. Однак
читацький досвід показав, що шведський котосеріал нами з маленькою дочкою не тільки був
успішно подоланий, а й деякі томи були перечитані двічі.
Секрет успіху — у надзвичайній емоційній насиченості оповіді (дитина й насміється, й напереживається за долю Пелле, ще й здивується його кмітливості та особливій котячій порядності та благородству), що може часами дуже схвилювати, але занудьгувати - точно не дасть.
Ще один секрет — в ілюстраціях Оляни Рути, на яких не тільки сам Пелле, але й усі котячі персонажі стають не просто впізнаваними, але стильними й модними. Ілюстрації чудово “зіграли” навіть попри те, що в книжці (крім обкладинок) вони чорно-білі!
Дорослому читачу приблизно з третього-четвертого тому починає здаватися, що котик Пелле аж надто наївний та довірливий, адже раз по раз простосердно вірить котові-лиходієві Монсу та його поплічникам Білові та Булові, щойно ті замислюють якусь капость проти нього. Однак для дітей це більш звична історія - ображатися, переривати й поновлювати стосунки з приятелями з їхнього двору чи вулиці. Хоч не хоч, а інших по сусідству не знайдеш, а стосунки бодай без мінімальної довіри не збудуєш.
Варто сказати й про те, чому Пелле — безхвостий. Як і справжнім живим котам, так і літературному персонажеві Єсти Кнутсона бехвостість не сильно заважає жити в побутовому плані. Однак у плані соціальному це вже ознака того, що він не такий, як усі. Отже, це може бути потенційним виправданням кепкування та дискримінації. Нині в Україні чимало говориться про протидію дискримінації, про те, що майже кожна людина упродовж свого життя може зазнавати утиску за якою-небудь ознакою. Як бачимо, у Швеції ще у 40-50 роки ХХ століття ця тема не була чужою навіть для дитячої літератури.
Із суто практичного погляду книжку варто почитати дітям із шведсько-українських родин або тим, які збираються відвідати Швецію, або просто цікавляться цією країною. Там в ігровій формі є майже вся географія — не тільки великі міста Стокгольм, Ґьотеборґ чи авторова мала батьківщина Упсала, а й навіть маленькі містечка, річки, печери, канали. Крім того, з книжки можна чимало дізнатися й про сусідню Данію, й про Францію та Париж, й навіть про ґанґстерів у США.
Є багато цікавих місцевих легенд, які чудово можна порівнювати з нашими, українськими. Можна наприклад, дізнатися про те, яке традиційне шведське свято дуже нагадує наше Івана Купала, або й про зовсім несхожі звичаї — скажімо, про проводи різдвяної ялинки.
На завершення хочеться сказати про те, що Україні з історію про пригоди Пелле Безхвостого повезло набагато більше, ніж сусідам - у Польщі перекладено тільки одну книжку про нього, в Росії - три. За мотивами книжки знято анімаційний фільм, доступний до перегляду англійською мовою (сподіваємося на якісний дубляж та показ на вітчизняних дитячих телеканалах). А ще остання дев'ята книга залишає стійке враження обірваної на найцікавішому місці, тому дуже хочеться прочитати українською також 10-ту, 11-ту та 12 книгу про Пелле. Комусь щось відомо про це?
У багатьох зарубіжних країнах почали з'являтися цикли радіопередач-історій з продовженням, попередники телесеріалів. А шведський радіоведучий та письменник Єста Кнутсон одним з першим здогадався робити такі радіосеріали для дітей.
Рівно 80 років тому, восени 1937 року в ефірі Шведського національного радіо вперше прозвучала історія про те, як милий, хоча й безхвостий котик Пелле знайшов собі нових господарів та друзів. І сам Пелле, і передачі про нього так полюбилися слухачам, що в цієї історії з'явилося продовження. На матеріалі цих радіорозповідей з'явилися не одна, а цілих 12 книжок про Пелле Безхвостого, над якими Єста Кнутсон працював усе своє життя. Дев'ять з них у 2004-2012 роках вийшли українською мовою в перекладі письменниці Галини Кирпи, вони є у фонді нашої бібліотеки :)
На перший погляд це може здатися нісенітницею — дев’яти(дванадцати-)томник з повноцінних книжок (не картонок чи картинок
:)
) для дітей дошкільного та молодшого шкільного (!) віку. Однак
читацький досвід показав, що шведський котосеріал нами з маленькою дочкою не тільки був
успішно подоланий, а й деякі томи були перечитані двічі.
Секрет успіху — у надзвичайній емоційній насиченості оповіді (дитина й насміється, й напереживається за долю Пелле, ще й здивується його кмітливості та особливій котячій порядності та благородству), що може часами дуже схвилювати, але занудьгувати - точно не дасть.
Ще один секрет — в ілюстраціях Оляни Рути, на яких не тільки сам Пелле, але й усі котячі персонажі стають не просто впізнаваними, але стильними й модними. Ілюстрації чудово “зіграли” навіть попри те, що в книжці (крім обкладинок) вони чорно-білі!
Дорослому читачу приблизно з третього-четвертого тому починає здаватися, що котик Пелле аж надто наївний та довірливий, адже раз по раз простосердно вірить котові-лиходієві Монсу та його поплічникам Білові та Булові, щойно ті замислюють якусь капость проти нього. Однак для дітей це більш звична історія - ображатися, переривати й поновлювати стосунки з приятелями з їхнього двору чи вулиці. Хоч не хоч, а інших по сусідству не знайдеш, а стосунки бодай без мінімальної довіри не збудуєш.
Варто сказати й про те, чому Пелле — безхвостий. Як і справжнім живим котам, так і літературному персонажеві Єсти Кнутсона бехвостість не сильно заважає жити в побутовому плані. Однак у плані соціальному це вже ознака того, що він не такий, як усі. Отже, це може бути потенційним виправданням кепкування та дискримінації. Нині в Україні чимало говориться про протидію дискримінації, про те, що майже кожна людина упродовж свого життя може зазнавати утиску за якою-небудь ознакою. Як бачимо, у Швеції ще у 40-50 роки ХХ століття ця тема не була чужою навіть для дитячої літератури.
Із суто практичного погляду книжку варто почитати дітям із шведсько-українських родин або тим, які збираються відвідати Швецію, або просто цікавляться цією країною. Там в ігровій формі є майже вся географія — не тільки великі міста Стокгольм, Ґьотеборґ чи авторова мала батьківщина Упсала, а й навіть маленькі містечка, річки, печери, канали. Крім того, з книжки можна чимало дізнатися й про сусідню Данію, й про Францію та Париж, й навіть про ґанґстерів у США.
Є багато цікавих місцевих легенд, які чудово можна порівнювати з нашими, українськими. Можна наприклад, дізнатися про те, яке традиційне шведське свято дуже нагадує наше Івана Купала, або й про зовсім несхожі звичаї — скажімо, про проводи різдвяної ялинки.
На завершення хочеться сказати про те, що Україні з історію про пригоди Пелле Безхвостого повезло набагато більше, ніж сусідам - у Польщі перекладено тільки одну книжку про нього, в Росії - три. За мотивами книжки знято анімаційний фільм, доступний до перегляду англійською мовою (сподіваємося на якісний дубляж та показ на вітчизняних дитячих телеканалах). А ще остання дев'ята книга залишає стійке враження обірваної на найцікавішому місці, тому дуже хочеться прочитати українською також 10-ту, 11-ту та 12 книгу про Пелле. Комусь щось відомо про це?
Євген Повєткін, ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва
Коментарі
Дописати коментар