#БІБЛІОТЕКА Центральна бібліотека ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва

Вже у попередньому своєму романі, у “Ворошиловграді” Сергій Жадан здобув собі привілей, про який багато хто з літераторів сучасності можуть тільки мріяти. Його художня мова – оті всі порівняння, епітети, метафори та гіперболи (куди ж без них:) – настільки парадоксальна й соковита, а герої настільки яскраві й фактурні, що можна спокійно читати абсолютно все, про що пише Жадан. У нього живими й пронизливими є навіть пейзажні описи! “Інтнернат” – ще одна варіація на тему українського роману дороги, або Одісеї, якщо мислити більш класичними категоріями. Проте, на відміну від “Миколи Джері” Івана Нечуя-Левицького, головний герой Сергія Жадана тікає не від неволі, а від війни. І за іронією долі потрапляє просто-таки в одну з найгарячіших її точок. Як з’ясувалося потім, він і вижив тільки тому,що не сидів на одному місці. Свобода й шанс почати нове життя додалися бонусом… Літературний критик Євген Стасіневич у своїй відеолекції про українську літературу початку ХХІ століт...

Наша груднева книжкова інтерактивна полиця має назву "Зимова чудасія".  Й справді, коли, як не в грудні, напередодні дня святого Миколая чи в ніч перед Різдвом, мають статися найяскравіші чудеса цієї зими? Звісно, наші книжки не зможуть наблизити такий довгоочікуваний сніг та сезон завзятого санкування, але вони мають у собі стільки добрих казок та позитивних емоцій, що їх має вистачити на всі довгі-предовгі зимові вечори:) Запрошуємо до нас у відділ Діти/Kids!

Виставка книжок з колекції видавництва "Маміно", яку розгорнуто у просторі Мистецтво/Art нашої БІБЛІОТЕКИ, вражає.  Здавалося б, усього три невеликих столи та приблизно півсотні видань, але дві години, впродовж яких автор цих рядків розглядав їх, пролетіли зовсім непомітно. У добірці вражає все, й різні поліграфічні "фокуси" - це ще далеко не все, що варто побачити, обдумати й зрозуміти з побаченого. Нашому поколінню, яке зростало на віршиках Самуїла Маршака та Агнії Барто та інших книжках, в яких "розумні" дорослі навчають "уму-розуму" милих та (ще) трішки дурненьких малят, нинішня виставка стала справжнім откровенням. Творці представлених видань не тільки не шкодують явно немалих затрат на розробку креативного дизайну, на трафарети, кінетичні елементи та тривимірні ілюстрації - вони щиро вірять у свого найменшого читача. Віра у вмотивованих побаченим дорослих, які тепер уже готові відповідати на безліч дитячих запитань, віра у дітей, точніше,...

Що значить бути піхотинцем? Після першого дня на новій позиції ти говориш собі: "Могло бути й гірше". На ранок, з горням кави в руках, ти вже міркуєш, що все не так уже й погано. Ще через день-два ти вже знаєш все й всіх навкруги, а за тиждень тобі вже починає здаватися, що ти хтозна-коли прибув сюди - ділиться своїми враженнями прозаїк, автор книги "Пехота-3. Терриконы" Мартин Брест. Спекотного літа 2016-го він спізнав, що означає закріпитися на позиції після ротації, а нині він міцно закріпився у ветеранській літературі. В числі письменників-ветеранів є такі відомі й авторитетні імена, як Еріх-Марія Ремарк, Ернест Гемінгвей, Редьярд Кіплінг, а в Україні - Іван Котляревський, Володимир Сюсюра, Олесь Гончар.  Однак не лише честолюбне бажання долучитися до їхнього клубу спонукало Мартина Бреста сісти за перо, точніше за комп'ютерну клавіатуру. Він уже навіть на власному життєвому досвіді спізнав - якщо не писати про себе самого - "маленького начальни...

  Коли мама навчала Лесю чистити зуби, вона й гадки не мала, що це її захопить  аж настільки. Мала одразу зрозуміла величезну перевагу зубастих перед беззубими, а запалу й цікавості їй вистачило, щоб не тільки заглянути до татового стаканчика із бритвою та бабусиного стаканчика із зубним протезом, але й на те, щоб досліджувати зубасті пащі крокодила й акули! Леся дуже енергійно шукала, кого б навчити цієї чудової науки - вміння чистити зуби, та де! Всі дорослі як один і без неї вміють чистити зуби, а звірі якось примудряються обходитися без зубних щіток... Леся вже майже починала сумувати й рюмсати, коли у неї несподівано з'явилася нова учениця. Про те, ким вона була, а також про магічне число чотири ми спільно читали на дев'ятому епізоді "Казкових сніданків" у книжці Таїс Золотковської "Чотири зуби". Вміння чистити зуби попри те, що зовсім ніби нехитре, виявилося дуже веселим і позитивним. Гляньте лишень, які чудові гігантські зубні щітки ми зробили з кол...

Коли тридцять років тому, 19 листопада 1989 року в Києві відбулося перепоховання загиблих політв'язнів Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого, про них в Україні мало хто знав. Й нині, хоча ім'я Василя Стуса увіковічено у назвах вулиць багатьох українських міст і сіл, у назві Донецького університету, вимушено переміщеного до Вінниці через російську окупацію, про нього знято кілька документальних та повнометражний ігровий фільм "Заборонений", знання української громади про нього залишається переважно поверховим. Так, писав вірші, так, був дисидентом і радянським політв'язнем, прожив страдницьке життя й загинув мученицькою смертю в таборі - цим все й вичерпується. Про це сказав, починаючи зустріч із одинадцятикласниками Київського ліцею №42, син поета Дмитро Стус. Щоб змінити такий стан речей, пан Дмитро пише й упорядковує книжки про свого батька. Він познайомив нашу аудиторію з найновішою із них - перевиданням "Листів до сина". Листи Василя Стуса,...

Коли ми - бібліотекарі, вчителі та одинадцятикласники школи №8 - 26 вересня починали зустріч з істориком, співробітником Українського центру вивчення історії Голокосту Михайлом Тяглим, ми зовсім не сподівалися усвідомити, що наші знання та уявлення про нацистський терор у Бабиному Яру та його жертв виявляться настільки викривленими та фрагментарними. Навіть у топографічному вимірі - не випадково перший продемонстрований на зустрічі кадр містив карту київського Сирця та Куренівки. Територія, де нацисти проводили ліквідацію усіх "непотрібних" з погляду їхньої людиноненависницької ідеології, була набагато більшою, ніж меморіал поблизу станції метро Дорогожичі. Та й виглядала вона зовсім не як теперішній парк відпочинку. З фотодокументів на наступних слайдах ми бачимо яр зі стрімкими урвищами, позбавленими не тільки дерев, а й навіть трави. Місце похмуре навіть на кольорових знімках у сонячну погоду, зроблених одним із німецьких солдат. Історик Михайло Тяглий починає лекцію. ...