ТЕТЯНА СТУС: "Пахощі сосни й мандаринів, шелест обгорток від цукерок і ялинкові прикраси..."

Фото з архіву Тетяни Стус

Тетяна Стус - письменниця, арт-менеджерка. Вірить в особливу місію дорослих на цій планеті. Адже саме вони створюють для дітей той казковий настрій на свята і підсилюють віру в дива. Письменниця не лише пише добрі книжки, а із задоволенням започатковує родинні традиції!

Пахощі сосни й мандаринів, шелест обгорток від цукерок і ялинкові прикраси

У моєму дитинстві Різдва як свята не було. На Луганщині, звідки я родом, як і в багатьох інших родинах у той пізній радянський час, це був майже звичайний день, хоча мої бабусі деяких традицій непомітно дотримувалися. Приміром, кутю робили завжди, і не розуміючи, навіщо, діти цю страву до хрещених батьків носили, і подарунки обов’язково отримували. Тож особливий настрій був! А вже підлітком я дізналася багато про давні традиції.

Тож зимовими святами в нас були Новий Рік і Старий Новий Рік, але повного значення Старого Нового Року – Василя, теж не розуміли. Ходили посівати, говорили-співали, але то було більше як розвага. Зараз, згадуючи дитячі емоції, напевно, найбільш яскраві спогади від підготовки до свята, нарізання гірлянд із кольорового паперу, прикрашання «ялинки», себто сосни (усміхається).

Фото з архіву Тетяни Стус

У мене було таємне місце

 Ми ставили сосну в кутку у великій кімнаті. Пригадую, «фасад» ялинки завжди красивий, а за нею в холодному куточку лежала моя ковдра, де я мостила власне гніздо. І свої найулюбленіші ялинкові прикраси вішала там, де їх ніхто крім мене не бачив. Досі пам’ятаю ті скляні іграшки: чайничок і грибочок. У мене був там свій маленький світ. Я мріяла там спати в новорічну ніч, але жодного разу не вдалося. Спати я може і лягала, але прокидалася наступного року у своєму ліжку.

Фото з архіву Тетяни Стус

Чому зараз, ми дорослі,
не відчуваємо такого свята?

Прочитала цікаву теорію, що дитячі рецептори ще не такі «спрацьовані», свіжі, тому всі запахи – пахощі мандаринів, глиці – сприймають яскравіше. А в зрілому віці ми емоційно більш затуманені, тому нам лишається лише яскравий спогад про пахощі. Варто розчистити наші потічки емоційності від клопотів та неспокою, щоб творити свято (усміхається). Ми дорослі ставимо перед собою умовну задачу – підсили  дітям враження, а коли вони виростуть, то вже створюватимуть свято для своїх дітей. Така от безперервна традиція-естафета.

Фото з архіву Тетяни Стус

На Різдво відкривається небо

На Різдво ми посилаємо до неба свої бажання, мрії на наступний рік, а віра у диво є основним атрибутом будь-якого свята, а новорічних — найбільше. Тому наша місія вселити в дітей віру в диво. У нашій родині дуже особливий саме різдвяний вечір, бо це день народження Василя Стуса. Тому цього дня упродовж років збираються родичі, таке от поєднання пам’яті й дня народження, і власне різдвяних традицій. Діти рідних людей приїжджають, водять козу, звісно, щоразу сценарій змінюється (усміхається). Це те, що справді додає свята.

Фото з архіву Тетяни Стус

Мені подобаються різдвяні зірки

У своєму будинку ми ставимо велику сосну, прикрашаємо. Я ціную і скляні іграшки, але останні два роки купувала хендмейд із кераміки. Дивовижної краси! Осучаснені автентичні форми, я таке взагалі дуже люблю в усьому. Мені подобаються різдвяні зірки, сердечка, ангели, символи святкові. Також діти роблять власні іграшки на ялинку, і якими б вони не були «недосконалими», вони чудово творять спільний святковий простір. Із часів мого радянського дитинства дуже змінилися новорічні прикраси. 

Фото з архіву Тетяни Стус

Рецепт створення різдвяного настрою

Я започаткувала родинну традицію в новорічну ніч "ворожити" на книжках. А буквально за останні два роки у нас з дітьми з’явилась нова традиція для створення святкового настрою (окрім, звичайно, читання святкових книжок і всім відомого перегляду різдвяних фільмів). Укладаємо добірку української різдвяної музики. І починаючи від Миколая, у нас цей плейлист постійно звучить. Або ми з дітьми вмикаємо на повну гучність, прикрашаємо ялинку й оселю під цю музику, чи святкуємо, чи вмикаємо гірлянди, або тихенько фоном грає. Це дійсно дозволяє витягнути на поверхню емоції!

Фото з архіву Тетяни Стус

#колимисправжні

проект про нас

Автор – Катерина Зайцева