Закріпитися в літературі. В БІБЛІОТЕЦІ відбувся вечір сучасної ветеранської літератури за участі письменника Мартина Бреста та поета Андрія Кириченка

Що значить бути піхотинцем? Після першого дня на новій позиції ти говориш собі: "Могло бути й гірше". На ранок, з горням кави в руках, ти вже міркуєш, що все не так уже й погано. Ще через день-два ти вже знаєш все й всіх навкруги, а за тиждень тобі вже починає здаватися, що ти хтозна-коли прибув сюди - ділиться своїми враженнями прозаїк, автор книги "Пехота-3. Терриконы" Мартин Брест.

Спекотного літа 2016-го він спізнав, що означає закріпитися на позиції після ротації, а нині він міцно закріпився у ветеранській літературі. В числі письменників-ветеранів є такі відомі й авторитетні імена, як Еріх-Марія Ремарк, Ернест Гемінгвей, Редьярд Кіплінг, а в Україні - Іван Котляревський, Володимир Сюсюра, Олесь Гончар. 

Однак не лише честолюбне бажання долучитися до їхнього клубу спонукало Мартина Бреста сісти за перо, точніше за комп'ютерну клавіатуру. Він уже навіть на власному життєвому досвіді спізнав - якщо не писати про себе самого - "маленького начальника у маленькій комп'ютерній фірмі" та про приблизно таких самих своїх побратимів, то всього лишень за пару десятиліть про війну на Донбасі доведеться дізнаватися з мемуарів у стилі "я, геніальний маршал Жуков, на чолі армії..." Крім жартів - запевняє Мартин Брест - і починає розповідати, як його хотіли завербувати "літературним рабом" до одного такого воєначальника, якому закортіло до комплекту до "проїзного на маршрутку" (посвідчення учасника бойових дій) ще й власного опусу в солідній палітурці. Наша численна аудиторія (ми в БІБЛІОТЕЦІ, чесно кажучи, вже дещо відвикли такого гарячого інтересу до літератури) вже не може стримати сміху...

"Ви зіпсували нам армію" - цитує Мартин Брест ще одного "великого" воєначальника, цього разу з "учебки". "Ви" - це всі мобілізовані впродовж 2014-2016 років. Життя показало, що ці люди, "зловлені біля метро та на парковці біля "Епіцентру", таки спромоглися стати справжньою армією. "Це коли всі одного ненавидять, але щосекунди готові врятувати життя" - пояснює Мартин Брест, що це означає на практиці.

Письменники-ветерани ставляться до написання свого тексту так само серйозно, як до виконання бойового завдання. Адже там, у тому тексті - побратими, прості солдати нинішньої війни. Серед них - ті, що віддали життя за Україну, і добре написані рядки про них - остання можливість побачити їх живими...

Відстріляні гільзи, забуті в кишені військового камуфляжу - такий образ обрав для своїх поетичних спогадів та роздумів про війну на Донбасі поет та бойовий офіцер з Білої Церкви Андрій Кириченко (збірка "Гільзи в кишені"). Ці шматки металу, здається, не придатні ні на що корисне - лишень нагадують про дні й ночі, коли доводилося зазирати у вічі смерті. Цей спогад домішується до всього - до поетичного відгуку на заголовки новин, до пейзажної та інтимної лірики. Війна на Донбасі триває ось уже більше п'яти років, але навіть якби перемога над агресором уже стала реальністю, ці гільзи в кишені все одно мулятимуть, дертимуть душу...